Сердце учится

[Panzer.Tolik]

Залиты лунным светом крыши,
По ним скользит легко-неслышно
Обычный человек, не вор.
На вид не спит, но ясный взор
Не разум освещает. Вздор?
А он идет, и разговор
С Луною безмолвной, с ветерком
Ведет. Но вспомнит ли о том,
Что сказано ему тайком,
Когда опять вернется в дом?

[Panzer.Tolik]

Мелькают юги, кальпы, манвантары.
Аккорды те же, все же каждый раз
По-новому звучат для нас гитары,
И темы вечные дух новых будят рас.

[Panzer.Tolik]

Светит свет во тьме сокрытый.
Он роняет жизни луч.

Дух, с материею слитый,
Озаряется лучом -
Это Космоса яйцо.

В лучезарном естестве -
Свет, огонь, тепло, дыханье.

Проявляется сознание,
И в едином веществе,
В океане капель света,
Мысль формирует миры
И законы мирозданья.

Сотворенные из света
Они свет собой являют.

Проявления различны,
Но единство нерушимо.

И единственного света
Отблеск видим в каждой форме.

май 2012

[Panzer.Tolik]

Завіт говорить: Все навколо
І нас самих створило Слово,
І навіть сам Творець - це Слово.
Воно усього є основа.

Яка потужна слова сила!
Який безмежний світ створила!
І нам доступна сила ця,
Бо ми подоба є Творця.

Хтось словом ранить, хтось лікує,
Будує хтось, а хтось руйнує.
Хтось в теревенях розтрачає,
А хтось цінує й зберігає.

Цінуй слова, будь обережним,
Бо їх можливості безмежні.
Як зможеш осягнути це -
Їх сила збільшиться Творцем.

Тоді ти зможеш сам творити,
А поки маємо ми вчити -
Що, як, коли слід говорити,
Щоб словом гріть, а не палити,

Щоб лікувать, а не вбивати,
Не заважать, а помагати,
Щоб сповнились живим вогнем
Слова, якими ми живем.

июль 2012

[Panzer.Tolik]

Вона собою торгувала,
І втіх земних ціну пізнала,
Пізнала норови людей,
Що більше схожі на звірей.
Тому її й не дивувала
Юрба, що смерть їй прирікала.
Та в грудях мовчки щось кричало
Коли вона між них стояла
І кару страшную чекала.
Ось стисле серце прошептало:
"Це все. Останнії хвилини
Настали наші, Магдалино"...
А Він сказав: "Хто з вас безвинний,
Хай першим камінь в неї кине".
Юрба замовкла, почекала,
І потихеньку вся розтала.
Вона ж, не вірячи, стояла
Й сльозами спрагу гамувала...
І поки натовп не розтав
Він на піску щось малював.
Вона мовчала, Він мовчав,
Закінчив, озирнувся, встав.
"- То що, ніхто не став судити
Із тих, що прагнули убити?
- Ніхто. Лишився тільки Ти.
- То й я не буду. Можеш йти."
І ще сказав, щоб не грішила.
Вона мовчала і не сміла
Щось відповісти, тільки в грудях
Відстукотіло: "Більш не буду".

август 2012

[Panzer.Tolik]

* * *
Закадрили кедра, кудри окаймили,
Сняли кадр на пленку - в календарь пустили.
В квадратуре улиц на стене колышит
Кедр иголки-солнца, и поет чуть слышно.

* * *
Вокруг туман,
..Мешают клочья
....Увидеть даль.

То не туман,
..Я знаю точно -
....Заботой длань

Мой огнь хранит от бури лютой,
Но я страдаю почему-то.
Не видя ни руки, ни боя,
Минутой близости томлюсь.
Защитник мой, я тоже воин,
В бою тебе я пригожусь!

И даже тут
..В тумане
....Я

Храню
.. Огонь свой
....Для тебя.

[Panzer.Tolik]

Лучики Солнца - брызги из глаз твоих -
Тут же сменяет тайной Луна.
Ты - моя радость. Ты - моя гибель.
Ждет ли меня с тобой судьба одна?